Лептаден - великолепное средство для улучшения лактации при грудном вскармливании. Акушер-гинеколог женской консультации, кандид

«Здоровье женщины» №8 (74)/2012

Гіпогалактія – сучасний стан проблеми та заходи корекції

О.М. Гопчук

Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, м. Київ

Гіпогалактія є комплексною медичною та соціальною проблемою. Дослідження щодо застосування заходів і методів, спрямованих на покращання лактаційної функції жінок актуальні в усьому світі. Сучасний засіб на рослинній основі Лептаден зарекомендував себе як ефективний і безпечний препарат. Терапія з використанням Лептадену може бути рекомендована у разі недостатньої лактації з метою збільшення кількості та покращення якості грудного молока.

Ключові слова: грудне вигодовування, лактація, гіпогалактія, фітотерапія, Лептаден.

У даний час загальновизнано, що оптимальним харчуванням для дітей першого року життя є грудне вигодовування. Материнське молоко – видоспецифічне, що дає можливість кожному індивіду реалізувати власні програми біологічного, генетичного й інтелектуального розвитку, забезпечує унікальний захист від інфекцій і алергій, сприяє формуванню власної імунної системи дитини. Грудне вигодовування є важливим перехідним етапом від гематотрофного до звичайного харчування [1].

В умовах сучасної екологічної і соціальної кризи, при високій частоті соматичних захворювань у матерів, організм новонароджених має недостатньо зрілу імунну систему. Це виявляється зниженням активності функціонального стану Т- і В-лімфоцитів, моноцитів, системи комплементу і показників місцевого імунітету. Дефіцит місцевого імунітету в органах травної системи немовляти компенсується протективними компонентами материнського молока, що є одним із джерел захисту травного тракту дитини проти бактеріальної і вірусної інфекції в період адаптації до умов зовнішнього середовища. Природне вигодовування відіграє важливу роль у процесах розвитку психоемоційних стосунків між матір’ю і дитиною. Сформовані в процесі природного вигодовування психофізіологічні зв’язки і стосунки матері і дитини залишаються довічною основою внутрішньосімейних стосунків [2].

Грудне вигодовування позитивно впливає і на здоров’я матері. У першу чергу сприяє нормальному перебігу післяпологового періоду (знижує ризик кровотеч, субінволюціїматки, гнійно-септичних захворювань) [3].

За останні роки у всіх країнах світу відзначається підвищення частоти гіпогалактії від 26% до 80%. Частота гіпогалактії залежить від цілої низки медико-соціальних причин. Дефіцит молока в післяпологовий період найбільш часто виявляється у жінок з вираженими відхиленнями в соматичному і психологічному статусі, причому в них найбільш часто діагностують пізню вторинну гіпогалактію – 83,1%, ранній вторинний дефіцит молока – в 9,8% випадків, а на частку первинної гіпогалактії припадає 7,1%. Частота гіпогалактії зростає в післяпологовий період: до 6 міс вона виявляється в90,6% жінок, а до 12 – відповідно в 97,1% обстежених [4].

Причини гіпогалактії є відображенням усієї складності регуляції лактації. На думку деяких авторів [5], нейрогеннийстрес є однією з найпоширеніших причин розвитку гіпогалактії, тому що спричинює психоемоційне напруження через кортиколізацію всіх вісцеральних функцій у людини. Тому гіпогалактія розвивається на тлі підвищення секреції стресорних гормонів у період лактогенезу породілей.

Серед основних факторів, що сприяють розвитку вторинної гіпогалактії, виділяють екстрагенітальну патологію (захворювання серцево-судинної й ендокринної систем, наявність в організмі вогнищ хронічної інфекції, захворюваннятравного тракту та ін.). У жінок з порушенням лактаційної функції в більшості випадків має місце поєднана соматична патологія, унаслідок чого тривалість лактації не перевищує 3 міс [6].

Серед причин розвитку гіпогалактії автори виділяють аномалії пологової діяльності, патологічну крововтрату йоперативні втручання, що спричинює підвищення рівнів катехоламинів у ядрах гіпоталамуса та зменшення синтезупролактину в гіпофізі і призводить до порушенняфункціонального стану лактації [7].

Порушення лактаційної функції визначаються змінами функціонального стану матково-плацентарно-плодового комплексу. Секреторна функція грудних залоз у період лактації тісно пов’язана з функціональною активністю фітоплацентарної системи під час вагітності. Обсяг, тривалість і повноцінність лактаційного процесу визначаються станом системи мати–плацента–плід, тому що грудне вигодовування по суті є трансформацією системи мати–плацента–плід у її постнатальний аналог мати–грудні залози–грудне молоко–дитина [8].

У порівнянні з цим, у другій половині вагітності органічні зміни супроводжуються зниженням вмісту пролактину і естріолу, що надалі спричинює порушення процесів становлення лактації і розвиток гіпогалактії. У післяпологовий період важливу роль у становленні лактації грають пролактиновий і окситоциновий рефлекси [9].

Наявність інтраамніального інфікування призводить до порушення всіх ланок гомеостазу і розладів механізмів нейрогуморальної регуляції, в тому числі лактаційних механізмів, і може призводити до розвитку як вторинної, так і первинної гіпогалактії [10].

У нейромедіаторних механізмах, що забезпечують рефлекторне виділення молока беруть участь холінергічні, дофамінергічні і норадренергічні нейрони. Холінергічна ланка частково забезпечує пресинаптичну стимуляцію дофамінової системи, що, як передбачається, сприяє періодичності виділення окситоцину і відповідно молока. У свою чергу, рефлекс виділення молоко гальмується норадреналіном, опіоїдними пептидами й адреналіном. Оскільки одним з основних патофізіологічних механізмів виникнення гіпогалактії є відсутність адекватної стимуляції рецепторів грудної залози жінки, що годує груддю, важливим моментом є порушення постнатальної адаптації немовлят, особливо на тлі патологічних пологів. Унаслідок неповного спорожнювання грудних залоз через неповноцінний смоктальний рефлекс порушуються процеси становлення лактогенезу з наступним розвитком гіпогалактії [11].

Серед основних “суто” медичних факторів ризику гіпогалактії варто виділити ранні і пізні гестози, фіто плацентарну недостатність і гестаційну анемію. Виявлена пряма корелятивна залежність між ступенем активності хронічних запальних захворювань, вагою анемічного синдрому і частотою розвитку гіпогалактії [12].

Не менш важливими факторами ризику гіпогалактії є і «дитячі», що поєднують антенатальний і інтранатальний стан плода і немовляти, а також процеси постнатальної адаптації [13]. Найбільш інформативними є пізне прикладання немовляти до грудей, оперативне розродження і пуерперальні ускладнення. У більш пізній термін до гіпогалактії можуть призвести: ускладнений перебіг раннього неонатального періоду, захворювання матері, неправильний режим і часті стресові ситуації [14].

Профілактика гіпогалактії – це цілий комплекс різних заходів, які необхідно здійснювати послідовно ще до настання вагітності, продовжувати під час гестаційного процесу й у післяпологовий період, а закінчувати тільки до 10–12 місячного віку дитини [15].

Важливе значення для нормальної функції грудних залоз і якісного складу молока має раціональне харчування вагітних, котре повинно бути повноцінним за калорійністю і збалансованим за основними і есенціальними (незамінним) факторами, що включають білки і незамінні амінокислоти, жири, вітаміни і мінеральні речовини [16].

Вирішальним у становленні лактації є післяпологовий період. Основну увагу слід приділяти раціональному веденню пологів і післяпологового періоду, зведенню до мінімуму акушерських втручань і операцій, а також обмеженню використання лікарських препаратів, що негативно впливають на становлення лактації. Одним з основних аспектів профілактики гіпогалактії є раннє прикладання дитини до грудей матері [17]. Так, перше прикладання немовляти до грудей матері необхідно проводити протягом перших 30–60 хв після народження.

Найбільш відповідальним періодом у становленні лактації є перші три доби післяпологового періоду, коли відбувається найбільш інтенсивне утворення пролактину. Для формування повноцінного окситоцинового рефлексу дуже важливим є повна впевненість матері в успіху грудного вигодовування. Серед негативних факторів даного рефлексу можна виділити такі, як психоемоційне напруження, болючий синдром і негативне ставлення до грудного вигодовування [18].

Основними ознаками повноцінного окситоцинового рефлексу є: поколювання в грудних залозах до й у процесі годування дитини; лакторея при невербальному контакті матері з дитиною; виділення молока з грудної залози, з якої «не годують»; болючі відчуття внизу живота, як наслідок інволюції матки протягом першого тижня пуерперального періоду;

повільне глибоке смоктання і ковтання молока дитиною, що свідчить про його надходження у травний тракт [10].

У післяпологовий період основне значення у профілактиці гіпогалактії має правильна техніка годування і зціджування молока з грудних залоз. Підтвердженням ефективності проведених профілактичних заходів, адекватної лактації і повноцінного грудного вигодовування є фізіологічне збільшення росту і маси тіла дитини, а також вікова відповідність психоневрологічного, соматичного і моторного розвитку [14].

Ефективність лікування гіпогалактії залежить від своєчасності діагностики і включає тривале і систематичне використання медикаментозних і немедикаментозних засобів, що дозволяють усунути основні причин виникнення і впливати на основні ланки патогенезу гіпогалактії [19].

Історично склалось, що для лікування гіпогалактії ефективно застосовують фітопрепарати та біологічні стимулятори. Сучасний фармацевтичний ринок має широкий вибір засобів  для стимуляції лактації, проте, нашу увагу привертає комплексний рослинний препарат Лептаден – рослинний аювердичний медичний засіб, який довів свою корисну дію в покращанні лактації.

Кожна таблетка Лептадену містить 2 трави – Лептаденія сітчаста (150 мг) та Брейнія (150 мг). У разі застосування Лептадену у випадках недостатньої післяпологової лактації підвищується секреція молока, засіб також сприяє відтоку молока через сосок та підтриманню його кількості.

Індійські вчені, ще у 1962 році досліджували ефективність Лептадену на окремих пацієнтах із недостатньою лактацією. Автори зазначали, що Лептаден стимулює лактацію і не спричиняє побічних ефектів для матері та дитини [20]. Помітне поліпшення в період лактації відбувалося вже на 5–7%й день прийому препарату. Результат зберігався навіть після припинення вживання препарату.

Препарат рекомендується вживати за схемою: 1–2 таблетки двічі або тричі на добу протягом такого тривалого терміну, поки матір бажає годувати груддю.

Властивості Лептадену вивчали в кількох дослідженнях – клінічних та експериментальних. У результаті цих досліджень з’ясувалося, що Лептаден впливає на процес лактації в декілька способів. Він відтворює порушену функцію вироблення молока, збільшує кількість молока та покращує його якість, крім цього, подовжує період лактації, і тому дозволяє збільшити тривалість годування груддю, зрештою, в разі початку вживання Лептадену в період вагітності він успішно сприяє утворенню молока у жінок із гіпогалактією в анамнезі [21].

Попередні дослідження Лептадену засвідчили його лактокінетичні та галактопоетичні властивості як у людей, так і у тварин.

Крім того, автори проводили дослідження впливу Лептадену на якість і склад грудного молока [22], які встановили, що після вживання Лептадену протягом 15 днів після пологів, середній показник покращання в складових компонентах молока групи, що вживала Лептаден, становила 11,8%. Це досить значний показник з огляду на належний ріст та розвиток немовляти залежно від його харчування. Статистичні дані свідчили про покращання вмісту білків, жирів, кальцію без будь-якого ушкодження кількості або регулярності виділення молока. Крім того, застосування Лептодену не демонструвало у немовлят і у мами будь-яких алергійних реакцій, притаманних біологічним стимуляторам лактації.

З огляду на склад препарату, позитивна його дія ще ширша, оскільки він покращує імунологічні властивості грудного молока, сприяє його достатньому виробленню, отже зменшує потребу в штучному догодовуванні.

Ефективність застосування Лептадену у разі недостатньої лактації було продемонстровано і в іншому дослідженні. 210 матерів отримували по 2 таблетки Лептадену тричі на день протягом 15 днів та по 2 таблетки двічі на день протягом наступних 15 днів, 32 пацієнтки контрольної групи не отримували жодних препаратів, стан лактації фіксували 1 раз на тиждень, зважування робили 1 раз на тиждень протягом 4 тиж. Клінічне дослідження довело відчутне збільшення кількості грудного молока у жінок, що отримували Лептаден, що було статистично підтверджено. Клінічне покращення лактації безпосередньо впливало на кількість та якість грудного молока, що відобразилося на наборі маси тіла немовлятами. Середнє значення збільшення маси тіла у групі Лептадену склало 18,04 г, а у контрольній групі – лише 13,48 г. Реакція була більш вираженою серед жінок із першими пологами (95,12%), ніж серед жінок із повторними пологами (89,07%). Побічні ефекти ні для матерів, ні для немовлят зафіксовані не були.

Виходячи з наведеного вище, слід зазначити, що питання грудного вигодовування та гіпогалактії є суттєвими як у медичному, так і у соціальному значенні. Дослідження щодо застосування заходів і методів, спрямованих на покращання лактаційної функції жінок, актуальні в усьому світі. Сучасний засіб на рослинній основі Лептаден зарекомендував себе як ефективний і безпечний препарат. Ефективність та відсутність побічних ефектів, зручність застосування та економічна доступність робить Лептаден комфортним препаратом для активації лактації в комплексі терапії і профілактики гіпогалактії. Терапія з використанням Лептадену може бути рекомендована у разі недостатньої лактації з метою збільшення кількості та покращення якості грудного молока, яке сприяє підвищенню маси тіла немовлят та їх адекватному фізіологічному розвитку.

Лептаден для лактации успешно применяют при отсутствии молока или же при недостаточном его количестве.


Гипогалактия – современное состояние проблемы и меры коррекции

Е.Н. Гопчук

Гипогалактия является комплексной медицинской и социальной проблемой. Исследования по применению мер и методов, направленных на улучшение лактационной функции женщин актуальны во всем мире. Современное средство на растительной основе, Лептаден, зарекомендовал себя как эффективный и безопасный препарат. Терапия с использованием Лептадена может быть рекомендована при недостаточной лактации с целью увеличения количества и улучшения качества грудного молока.

Ключевые слова: грудное вскармливание, лактация, гипогалактия, фитотерапия, Лептаден.


Hypogalactition – modern conditions of problems and measures of correction

E.N. Gopchuk

Hypogalactition – integrated medico%social problem. Studies in the application of the mayor and methods, to improve lactation are in need all over the World. Modern preparation Leptaden, has recommended itself as a profitable for many years existence. Therapy with Leptaden may be recommended in cases with a view of a lack lactation and for improoving the the quality of breast milk.

Key words: breast feeding, lactation, hypogalactition, phytotherapy, Leptaden.

ЛІТЕРАТУРА

1. Ведення лактації та грудного вигодовування: Посіб. для мед. працівників системи охорони здоров’я / Під ред. Р.І. Моісеєнко та ін. – К., 2001. – 52 с.

2. Вельтищев Ю.Е., Харькова Р.М. Биологически активные факторы грудного молока // Вопр. охр. мат. и детства. – 1991. – Т. 36, № 6. – С. 48–52.

3. Гайдуков С.Н. Нарушение лактации у женщин и пути ее коррекции: Автореф. дисс. д_ра мед. наук.14.00.01. – С._П., 1996. – 30 с.

4. Гайдуков С.Н. Перинатальные аспекты становления лактации // Актуальные проблемы перинатологии. – С._Петербург, 1995. – С. 29.

5. Гайдуков С.Н. Сравнительная характеристика эффективности некоторых лекарственных препаратов, применяемых при гипогалактии // Тезисы докл. «VІІІ Всесоюзный симпозиум по физиологии и биохимии лактации». – Баку, 1990. – С. 37–38.

6. Громницька Н.М. Прогнозування та рання діагностика гіпогалактії // Практична медицина. – Львів, 2001. – № 1. – С. 11–15.

7. Михайленко Е.Т., Радзинский В.Е., Захаров К.А. Лекарственные растения в акушерстве и гинекологии. – К.: Здоров’я, 1997. – 192 с.

8. Онопченко С.П. Профілактика гіпогалактії у юних першородячих при спільному перебуванні та вільному вигодовуванні: Автореф. дис. канд. мед. наук. – К., 2003. – 16 с.

9. Хечинашвили Г.Г., Фомина И.В., Ярцева М.Л. Факторы риска развития гипогалактии при некоторых осложнениях беременности, родов и под воздействием медикаментозных средств // Вопросы материнства и детства. – 2000. – № 3. – С. 12–16.

10. Хомінська З.Б. Гормональна функція фетоплацентарного комплексу внаслідок адаптації вагітних до хронічної гіпоксії // Эндокринология. – К.: Здоров’я, 2006. – С. 111–114.

11. Bowes W.A. The effect of medication on the lactating mother and infant// Clin. Obstetr. Gynec. – 2008. –V. 24, N 4. – P. 10073–1080.

12. Cowie A.T., Tindal S.J. The physiology of lactation //Physiology. – 2007.– V. 176, № 1. – P. 30–32.

13. Ellerbee S.M., Atterbury J. Infantfeeding patterns at a tertiary care hospital // J. Perinatol Neonatol. Nurs. –2009. – № 6. – P. 45–55.

14. Mastumoto M., Nishinakagava H.,Kurohmaru M. Pregnancy and lactationeffect the microvasculature of themammary gland in // J. Vet. Med. Sci.– 2008. – V. 54, N 5. – P. 937–943.

15. Ylikorkala O., Kauppila A., Kivinen S.Sulpiride improves inadequate lactation //Br. Med. J. – 2004. – V. 285. – P. 299.

16. The quantity and quality of breastmilk: Rep. of the WHO collab. study onbreast_feeding. Geneva: World HeathOrganization. – 1985. – 149 p.

17. Raiha N.C. Nutritional proteins inhuman milk and the protein requirement of normal infants // Pediatrics. –2009. – № 75. – Р. 5142–5145.

18. Peaker M., Neville M.C. Hormonesin milk: chemical signals to the offspring? // J. Endocrinol. – 2001. –V. 131, N 1. – P. 1–3.

19. Mastumoto M., Lactation and themammary gland in // J. Vet. Med. Sci.– 2008. – V. 54, N 5. – P. 937–943.

20. Контрольоване клінічне дослідження впливу препарату Лептаден на набір ваги немовлятами та його ефективність як засобу, стимулюючого лактацію при її недостатності / Н.Р. Бхандарі, Періодичне видання «THE INDIAN PRACTITIONER», том XXXII № 4, с. 229–240, 1989 р.

21. Дослідження складу грудного молока і впливу Лептадену на якість грудного молока / Б.Н. Пурандаре, 15-й міжнародний конгрес педіатрів, 23–29 жовтня 1977 р., Нью Делі.

22. Лептаден – негормональний аюрведичний засіб для застосування при недостатній лактації матерів, що проживають у міській місцевості, Пані Маной В. Парік, Лейла В. Патель // Медицина та хірургія, ТОМ XXII, № 6, 1982.